Коли я кажу, що країною керує організоване злочинне угрупування, то не перебільшую. Це ОЗУ розкидало своїх людей всюди. Вони є у міністерствах і силових структурах, у різних держустановах і держкомпаніях, у держбанках і Наглядових радах. Бо інакше це не працює. І навіть в аудиторську галузь вони залізли. Бо, як відомо в перевірці головне не вийти на самих себе. І цій ОЗУ вдалося навіть випхати велику світову четвірку аудиторів. А це вже талант. Як з’явився свій аудитор для «Мідасу» та як очільник ОСНАД Олег Канцуров забезпечив потрібні перевірки з наглядової ради зараз і поговоримо. Бо це дуже цікаво і я на те, щоб розібратися в темі витратив майже тиждень.

Є в Україні така структура, як ОСНАД. Назва розшифровується як “Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю”. Це незалежний державний орган України, головною місією якого є контроль за якістю аудиторських послуг, реєстрація аудиторів та захист інтересів інвесторів і суспільства. Де факто – це орган, який стежить за якістю та незалежністю аудиторів по всій країні. І є така посада — виконавчий директор ОСНАД. Тобто людина на цій посаді — вартовий чистоти фінансового нагляду. А ще незалежності і прозорості аудиторів. Але Олег Канцуров, схоже, прочитав цю посадову інструкцію навпаки.

Формально він — поважний регулятор. Практично ж — монополіст. Якщо перефразувати відомий вираз Людовика XIV: «Аудит в Україні — це я». Бо перемогти в тендері на аудит може лише та фірма, яку просуває Канцуров. І вона, фактично, одна, на що мені вказали декілька експертів.

Назва цієї фірми — «Кроу Ерфольг Україна». Поруч крутиться її двійник — «Кроу Україна». Спільні співробітники, спільні контактні дані. І спільна пов’язаність із людиною на прізвище Михайленко, який фігурує у відкритих базах як помічник впливового нардепа. Про це згодом.

Механізм простий і водночас нахабний: аномально низькі ціни на торгах. Демпінг, який відсікає реальних конкурентів ще на старті. І під приводом низької ціни можна отримати не лише перемогу у тендері, а і далі провести аудит, який не знайде те, що сприяє корупції. Бо як відомо – “дешева рибка – херова юшка”.

Приклади? Будь ласка.

«Енергоатом» виставляє тендер з очікуваною вартістю 25,82 мільйона гривень. «Кроу Ерфольг» бере контракт за 10,32 мільйона — це 40% від реальної ціни. Оператор ГТС — очікувано ціну за аудит 11 мільйонів, але «Кроу» виграє за 2,2 мільйона. Тобто за п’яту частину. І тут ховається головний нюанс.

Якісний аудит «Енергоатома» — це сотні людино-годин, серйозна методологія і реальні витрати. Репутація вимагає якість аудиту. Якість вимагає високий рівень аудиторів. А це вже не дешево. А можна погодитися зробити аудит значно дешевше і без залучання топових фахівців. Єдиний нюанс, що за такими цінами це фізично неможливо зробити ЯКІСНО. Тим паче що виручка «Кроу» за 2022–2025 роки виросла втричі, а штат — менш ніж удвічі. Де брали ресурс? Незрозуміло. Але замовлення продовжують надходити. І саме з держсектору. Раніше цим займалися компанії «великої четвірки» — найбільші аудитори світу з бездоганною репутацією. Але вони просто не стали грати в демпінгові ігри. І пішли.

Так за кілька років під дахом «Кроу» опинився весь стратегічний енергосектор: «Нафтогаз», «Укрнафта», «Укргазвидобування», Оператор ГТС, «Енергоатом», «Хмельницькобленерго», «Миколаївобленерго», «Дніпровська ТЕЦ».

Показовий приклад — «Енергоатом». До 2024 року його аудит вів ТОВ АФ «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» — українське підрозділ PwC, одного з найбільших аудиторів світу та одного з Великої четвірки. Контракт підписано у вересні 2021 року, очікувана вартість — 38,597 мільйона гривень на три роки. Потім прийшов «Кроу Ерфольг» — і забрав той самий об’єкт за 10,32 мільйона. PwC в такі ігри не грає. Бо репутація і якість для них важливі. Тому й PwC і пішов, а «Кроу Ерфольг» залишився. А згодом вся країна дізналася про схеми Міндіча в «Енергоатомі». І схеми з’явилися в цій компанії після того, як «ПрайсвотерхаусКуперс» припинив проводити в ній аудит. Мабуть просто збіг обставин? Чи ні?

Хто дав Канцурову таку владу?

Тут доречно згадати ще одну деталь його біографії. Паралельно з керівництвом ОСНАД він входив до наглядової ради АТ «Українські розподільчі мережі» — держоператора обленерго. Цю раду сформовано у 2023 році без жодних конкурсів та без затвердження Кабміном — безпосередньо Міністерством енергетики за часів… Германа Галущенка, нинішнього затриманого фігуранта справи НАБУ «Мідас» і того, за кого вчора внесли 150 млн застави. Знову збіг обставин?

Сам Канцуров до «Мідасу» формально не причетний. Але конфлікт інтересів тут очевидний: член наглядової ради енергетичного держхолдингу — одночасно просуває «правильних» аудиторів для перевірки цього ж холдингу. Це не збіг. Це вже система.

Але і цим справа не обмежується.

Можна сказати, що Олег Канцуров, беручи під контроль і захоплюючи аудиторський ринок, знайшов для себе нове масштабне джерело збагачення — кажуть, що почав неформально впливати на рішення Пенсійного фонду України. Причиною такої активності стала пенсійна реформа, концепцію якої нещодавно представлено у Верховній Раді. Головний інтерес — накопичувальний рівень системи, передбачений Законом України № 1058-IV та директивами ЄС. Поява професійних пенсій означає приплив колосальних грошових потоків. І схоже, що Канцуров вирішив погріти руки на цьому фінансовому пирогу завчасно. Час покаже.

Схема, яку він будує, — так званий «трикутник контролю», що дозволяє одноосібно замикати на собі всі критичні вузли управління майбутнім ринком. Перший кут — підконтрольний йому ОСНАД, який здійснює нагляд за аудиторами та регулює їхній допуск. Другий — НКЦПФР, де через лояльного посадовця Юрія Шаповала формуються правила для недержавних пенсійних фондів. Третій — сам Пенсійний фонд України як майбутній розпорядник накопичень другого рівня.

Виходить, що один чиновник встановлює стандарти, вирішує, кому дозволено працювати, і має безпосередній вплив на розподіл коштів? Це вже не схема — це архітектура монополії.

І ще один штрих до портрету.

Тих, хто заважає, — мінусують. Я декілька разів чув, що на незручні аудиторські фірми ОСНАД накладає стягнення, виштовхує їх з ринку. На “своїх” — закриває очі. Навіть на приховані дисциплінарні стягнення і фальшиві довідки для замовників. Ці скарги я чув неодноразово.

Ринок не витримав — і подав до судів. Масові позови від аудиторів, які намагаються оскаржити свавілля ОСНАД, уже є. Але поки суди розглядають справи, схема продовжує працювати. Ну, і вважається, що це занадто складно для пересічного українця, щоб цю тему підіймати у публічному просторі.

Галущенко вже не під вартою. І Канцуров на посаді. І позиції його лише зміцнюються. Підконтрольний «главаудитор», який формує нову пенсійну схему, почувається впевненіше, ніж будь-коли. Питання одне: хто, коли та як зупинить цю монополію? Чи увагу на це звернуть лише після того, як справою займуться НАБУ та САП?