За часів роботи у ВР я очолював групу міжпарламентських відносин Україна–Естонія та був заступником голови групи Україна–Ізраїль. Не знаю, яким я був головою групи, але зрештою президентка Естонії нагородила мене орденом за покращення відносин між нашими країнами. Моя каденція завершилася, а спілкування з колегами триває. І я бачу, що робиться на державному рівні в цих країнах. Що робиться саме для отримання результатів, а не для освоювання бюджетів, як звикли шоумени.
Наприклад, робота з діаспорами. Тут Україні, як країні з великою кількістю громадян, які живуть за кордоном, і тих, хто є етнічними українцями, варто брати приклад з Ізраїлю та Азербайджану. Ці країни використовують подібну ситуацію у своїх інтересах. Я бачу, як через євреїв та азербайджанців, розсіяних по всьому світу, Ізраїль та Азербайджан лобіюють свої інтереси, знаходять підтримку і отримують необхідний результат. До речі, подібне використовує й Вірменія, але про це я знаю радше теоретично. Хоча точно знаю, що вірменське лобі у США одне з найпотужніших. Будучи повністю лояльними до країни перебування, члени діаспор абсолютно законно сприяють просуванню інтересів країни походження, якщо не втрачають із нею зв’язок. І я не розумію, чому такий потужний елемент зовнішньої політики з дивною впертістю не використовується в Україні в повному обсязі, а коли використовується, то з мінімальною ефективністю. Дивна ситуація.
Адже українець, який живе за кордоном, залишається українцем і найчастіше не втрачає зв’язок з Україною. Це означає, що він може бути лобістом і популяризатором України за кордоном. Може бути джерелом інформації або донором якогось проєкту. Може просувати потрібні наративи в інформаційному просторі та формувати суспільну думку. Це означає, що через українців, які живуть за кордоном, можна доносити будь-яку інформацію до всього світу, якщо це відповідає інтересам України. Можна і треба.
Це одночасно елемент дипломатії та збору потрібної інформації. Зрештою, взаємодія з діаспорами — це ще й важливий елемент державної політики. Так, наприклад, ізраїльська діаспора у США активно й абсолютно легально лобіює інтереси Тель-Авіва. У Баку одним із досягнень державної політики у сфері діаспори вважають саме солідарність громадян Азербайджану та громадських організацій, що діють у республіці, з діаспорами, які відстоюють інтереси країни за кордоном. І в Україні теж.
Є приклад якісного впливу на міжнародну політику й українців, які живуть за кордоном, на користь України. Так, наприклад, стала антиросійська позиція Канади з багатьох питань пояснюється тиском потужної української діаспори. І це чудовий приклад ефективної діаспори. Але я бачу, що це радше виняток із правил. І держава пасивна в цьому питанні.
З усього цього я роблю один важливий висновок. Україні необхідна структура, яка системно займалася б роботою з діаспорою. Не імпотентний Мін’єд, який був створений під Чернишова, кума Зеленського, а структура, що працює та отримує результат.
Це має бути державна інституція, перед якою ставлять цілі, а вона через взаємодію з українською діаспорою за кордоном має отримувати результат. І створювати таку інституцію необхідно якнайшвидше. Тому що дуже нерозумно відмовлятися від можливості, яка стала ще більшею через повномасштабне вторгнення. Але, на жаль, Україна досі не створила такої ефективної структури, як це зробили в Ізраїлі та Азербайджані. Мін’єд робили геть для іншого. Вочевидь, це потрібно робити і з часом буде реалізовано. Ким? Точно не шоуменами та їх кумами, а тими, хто розуміє потребу, знає, як досягнути бажаного і кому Україна не чужа. І це буде зроблено!
Першоджерело: https://t.me/BerezaJuice/65314