Дітьми потрібно займатися. Причому як на рівні сім’ї, так і на рівні держави. Саме так, займатися з двох боків та не намагатися уникнути своєї відповідальності жодною зі сторін. Займатися треба системно. Тоді з’являється позитивна динаміка. Хочете приклад? Будь ласка.

Довідка про практичне подолання кризової ситуації.

Коли в середині 90-х років ісландці зрозуміли, що більшість молодих людей мають проблеми з алкоголем, тютюном і наркотиками, вони не стали вводити до шкільної програми основи релігійної культури, не почали організовувати військово-патріотичні гуртки, не почали забороняти їм гуртуватися, а запропонували альтернативу і… серйозно інвестували у спорт на державному рівні. Незабаром у країні з населенням 300 тисяч осіб було збудовано вісім великих критих спортивних комплексів із футбольними полями та басейнами. Крім того, мерія Рейк’явіка з тих часів щороку виділяє три мільйони євро на заохочення дітей — вони мають спеціальні картки, які поповнюються балами залежно від успіхів у навчанні та позашкільній діяльності. Згодом ці бали можна обміняти на щось матеріальне — наприклад, спортивний інвентар або форму.

І ось результати:

У 1998 році 42% ісландців віком 15–16 років, згідно з анонімними опитуваннями, вживали алкоголь хоча б раз протягом останнього місяця. У 2012 році цей показник впав до 5%. У 2024 році їх кількість була на рівні 3%. Системный підхід дає результат.

У 1998 році частка щоденних курців серед 15–16-річних становила 23%, а у 2012 році — лише 3%. У 2024 році вона не збільшилася.

Частка ісландців, які до 15–16 років спробували наркотики, за 15 років скоротилася з 17% до 3%. А зараз вона рівні статистичної похибки.

Продажі алкоголю за 10 років скоротилися майже на третину. Витрати бюджету на охорону здоров’я також зменшилися на третину — люди просто стали менше хворіти. І це доведено офіційною статистикою.

Про фантастичний результат збірної Ісландії з футболу на Чемпіонаті Європи 2016 року знають усі. Тоді команда острова з населенням 300 тисяч осіб дійшла до чвертьфіналу.

Отже, дітьми потрібно займатися, а не лише говорити про них. І давати їм можливість розвиватися. Це може бути спорт, наука, творчість. Не двушечки на Москву слати, а вкладати гроші в розвиток дітей. Коли ж зусилля сім’ї та держави об’єднуються навколо виховання дитини, результати вражають усіх, а суспільство якісно змінюється на краще. Доведено Ісландією і не тільки.

Першоджерело: https://t.me/BerezaJuice/65930