Іноді мені здається, що все марно. З’являється відчуття, що систему не зламати. В голову приходить думка, якщо людям норм те, що робить з їх життям влада, то хай їм грець. Виникає важка втома й опускаються руки. У голову закрадаються невеселі думки та бажання кинути все до біса. Тим більше, що постійно пропонують забути про критику та вказівки на факапи влади, а почати співати їй осанну. Бо це дасть можливість перейти з опозиції до члена наглядової ради різних держустанов. І приклади наглядових рад Укрзалізниці, Сенс-банку та Енергоатому доводять, що це для декого дійсно працює.

Замислюєшся тоді над тим, що можна привести коня до водопою, але не можна змусити його напитися, а отже можна дати людям інформацію для роздумів, але не можна змусити людей аналізувати, думати й захотіти бути щасливими.

І тоді я згадую стару дитячу притчу про двох жаб, які впали в глечик зі сметаною. Ту саму притчу, в якій кожна з жаб зробила свій вибір, коли почала тонути. Стінки глечика були високими й слизькими, а вистрибнути в них не вийшло. Одна вирішила не мучитися, здалася і, переставши борсатися, потонула.

А друга думає: «Ні, потонути я завжди встигну. Це від мене нікуди не дінеться. А краще я ще поборсаюся. Можливо, щось і вийде». І продовжила боротися. У результаті вона збила зі сметани масло. Збила своїми лапками, коли чіплялася з останніх сил за життя. «Ну от, — подумала жаба, — значить, я правильно зробила, що одразу не потонула». Подумала вона так, відштовхнулася від масла, вистрибнула з глечика, відпочила й пострибала до себе додому.

Мене ця притча надихнула в житті на подолання багатьох труднощів, допомогла вибратися з безлічі «глечиків зі сметаною». Тому я відкидаю сумніви, невеселі думки з поразницькими настроями і продовжую борсатися. Тому що вибір невеликий. Або потонути, або збити масло. Тонути я не планую. А отже, боремося далі! Проти наївних дурнів і одурених фанатиків, проти підлих людей і мерзотників, проти злодійкуватих і жахливо некомпетентних депутатів, проти корисних ідіотів і зрадників, проти корумпованих суддів та їхніх партнерів-прокурорів, проти продажних ментів, яких купують усі олігархи, проти невігласів і шоуменів, що сприймають владу, як можливість реалізації власних бажань і не хочуть відповідати на запитання, хто такий Вова для якого будують дім в Дінастії поряд з Андрієм, Міндічем та Чернишовим.

Проти всіх тих, хто хоче законсервувати нас заради власного збагачення в тому безладі, який існує зараз. Для цього треба вірити у свою правоту, аргументовано озвучувати свою позицію, рішуче діяти і, якщо доводиться, вести за собою. Головне при цьому не впадати в крайнощі й пам’ятати, що дорогу здолає той, хто йде.

Тож не падайте духом і не впадайте у відчай, що б не сталося. Вірте в себе, дійте й перемагайте. І все буде добре! Я в це вірю і точно знаю. Головне — все подолати й не зупинятися.

Першоджерело: https://t.me/BerezaJuice/65815