В Ізраїлі вимальовуються вибори, які можуть помітно змінитися політичний ландшафт країни. І дуже цікаво дивитися на лідерів партій, які ведуться до Кнесету. Бо те, ким ти був у армії і яке в тебе військова історія, дуже важливо для більшості ізраїльських виборців. Наприклад за дуже популярного шоумена, який є чотирьохразовим ухилянтом, там ніколи б не проголосували. Бо країна б’ється за виживання і робить це успішно вже 78 років. Але і там є різні персонажі. Тому мені було дуже цікаво почитати статтю Іллі Айзенштата, про кандидатів в прем’єр-міністри Ізраїлю, якими є лідери партій. Переклав текст для вас. Раджу прочитати:

Коли в травні 1972 року молодий офіцер Біньямін Нетаньягу з простреленим плечем вийшов із літака Sabena в аеропорту Бен-Гуріон, він ще не знав, що щойно написав перший рядок своєї політичної біографії. В Ізраїлі все влаштовано так: армія — це не рядок у резюме. Це характеристика для електорату.

Подивіться на людей, які претендують або можуть претендувати на посаду прем’єр-міністра на виборах 2026 року. І тут складно сказати, хто з них політики з військовим минулим, а хто — військові, які одного разу пішли в політику.

Нетаньягу — виходець із Сайєрет Маткаль, капітан запасу, операція «Ізотоп», поранений у бою. Брат загинув в Ентеббе.

Беннет — теж Сайєрет Маткаль, потім Маглан. Майор запасу. Вісім днів у глибокому тилу «Хезболли», засідка біля Кфар-Кани, чотири години бойового контакту з противником під час операції «Грона гніву». Людина, яка сама написала гімн свого підрозділу. Там були слова «ті, що пожирають здобич».

Айзенкот — із бригади «Голані», командир бригади, 21-й начальник Генерального штабу. Людина, яка після Другої ліванської вимовила фразу: «Те, що сталося в Дахії в Бейруті, станеться в кожному селі, звідки по нас стрілятимуть». Це називають «доктриною Дахії». Щоправда, потім і план «Гідеон» зі скорочення армії, наслідки якого відгукуються нам досі, він теж приніс. Його син загинув у Газі у 2023 році.

Голан — генерал-майор, заступник начальника Генштабу, 38 років в армії. У 1982-му — двадцятирічний курсант, який штурмував 25-поверхові будівлі в Західному Бейруті, брав участь у боях операції «Мир Галілеї». 7 жовтня 2023 року — сів у свою Toyota Yaris і сам поїхав на південь, до фестивалю «Нова».

Ліберман — один рік строкової служби у військовій адміністрації Хеврона, потім артилерійський курс у резерві. Звання — капрал. Коли він став міністром оборони, ізраїльська преса не могла стримати сарказму. Сам Ліберман не міг пояснити, чому це мало когось хвилювати.

Лапід — починав у бронетанкових військах, закінчив військовим кореспондентом журналу «Бамахане». За однією версією — перевели після нападу астми, викликаного димовою шашкою. За іншою — подзвонили згори й попросили «взяти хлопця». Обидві версії, судячи з усього, правдиві.

Ізраїль — рідкісна країна, де політики на дебатах могли б сперечатися не про бюджет, а про те, чий батальйон потрапив у засідку і хто правильно ухвалив рішення під вогнем.

Така практична філософія нації, яка воювала в кожне десятиліття свого існування.

На минулих виборах я поставив собі запитання — хто може керувати країною під час війни з Іраном. Яке запитання ставити на цих, я ще не сформулював. Хотілося б інше.

Si Vis Pacem, Para Bellum.

Першоджерело: https://t.me/BerezaJuice/65590