Бачу, що дехто сьогодні ностальгує за Днем піонерії. Вважав, що це свято, як і піонерія, здохло разом із совком. Хоча в запорєбрику, здається, ще не до кінця. Там вони носяться з піонерією, комсомолом, Леніним і мавзолеєм, як дурні з писаною торбою. Але це вже не моя проблема. До речі, я був як піонером, так і комсомольцем. Щоправда є нюанси, бо мене примудрилися виключити і з піонерів, і з комсомольців. Я був талановитий. Навіть у цьому.

З піонерів мене виключили у 5 класі. Красиво, показово і перед всією школою. Виключили. А я тоді взяв і засмутився. Сильно. Але потім з’ясувалося, що в цьому є й свої плюси. Наприклад, можна було не носити галстук, а старшокласники обходили мене з осторогою. Бо якщо виключили з піонерів, значить я ще та шпана. Формування іміджу відбувалося за зовнішними ознаками. А виключили за те, що я в очі математичці сказав усе, що про неї думав. І не я один так думав. Але сказав я. Бо був бунтарем та не дуже слідкував за язиком. Як і зараз. Тож, таким чином думали мене покарати і закрити мені рота. До речі і зараз є багато тих, хто був би не проти, щоб закрити мені рота. А тоді я сказав все математичці. Бо решта, як розумні, промовчали, а я вже тоді говорив те, що думав. Так я вперше переконався, що язик — мій ворог. Хоча і не завжди. От, наприклад, Сергуня Лещенко довів, що язик лагідно введений в дупу влади забезпечує комфортні умови в наглядоівій раді Укрзалізниці. Але це вже інша історія.

Потім, уже в 9-му класі, до мене підійшли мої однокласники Саша і Кеша і спитали, чи граю я в покер і преф. Після того як з’ясувалося, що я пишу пулю і граю в покер, мені запропонували стати комсомольцем. Вам цікаво, як це було взаємопов’язано? Все просто. Саня був комсоргом школи, а Кеша — комсоргом класу. Ще був Сіпа, Семенов Ігор. Він був заступником когось із них. І потрібен був четвертий, щоб писати пулю. Так я став комсомольцем. І в кімнаті на другому поверсі, яку нам виділили, ми різалися в карти. А ще це дозволяло мені прогулювати контрольні. Як? Казав, що треба негайно до райкому. А сам йшов у бібліотеку і читав. Тож ,ми з комсомолом знайшли паритет – я був його частиною і використовував це у власних цілях. За що мені зовсім не соромно.

А потім, у серпні 1991 року, батьки вирішили вивезти мене з совка. До Ізраїлю. Але комсомольців із країни на ПМП не випускали. У результаті Кеша і Саша емоційно, всіма правдами й неправдами таки досягли мого виключення. Цю подію ми відзначили лимонним лікером, морозивом і вишнею. Добряче відзначили. До гикавки. Я після цього років 10 не міг дивитися на лимонний лікер. Про морозиво і вишню я такого сказати не можу.

У підсумку я поїхав і повернувся через рік і 10 місяців. І тепер, через стільки часу, можу зауважити, що комсомолу в Україні немає, а я є. І мені цей варіант подобається. Ну, не шкода мені тієї організації. Тим більше, що з часом я зрозумів: можна грати в карти у школі чи в універі, не будучи членом якоїсь організації, а залишаючись самим собою.

Тож, залишайтеся і ви самими собою. І не вляпуйтеся ні в стрьомні ситуації, ні в нові, але «ліві» політпроєкти та не будьте “прислугою”. І буде всім нам щастя. ))

Першоджерело: https://t.me/BerezaJuice/65115